Обряд славлення Христа був шанованим і одним із найважливіших у житті християн.
Крім причту, що ходив по домівках з молитвами та співом, обряд могли здійснювати і миряни, яких так і називали – славильниками. Виконувалися ірмоси канону на Різдво Христове та пов’язані з ним тропар, кондак та велич. Але мав місце ще жанр безпосередньо “христославій” – задушевних різдвяних пісень, вони носили самодіяльний характер.
З Євангелія нам відомо: першими христославами були Ангели Господні, потім віфлеємські пастухи та волхви – старець Мельхіор, цар халдейський, юний ефіоп Каспар та перс Валтасар.
З XVII століття до традиційного обряду славлення народ додав новацію західноєвропейського походження – вертеп – переносний ящик, усередині якого сільський художник-умілець зображував Євангельські сцени Різдва Христового. Іконографія вертепів мала суто ілюстративний характер.
В Саято-Успенському храмі стало традицією славословити новонародженого Христа під час святок. Цей рік теж не був винятком.
.gif "Православная энциклопедия АЗБУКА ВЕРЫ"){kind=small}