Свято-Успенський храм

Два останніх неділі (тижня) Різдвяного посту іменуються Тижнем святих Праотець і Тижнем святих отець

Тиждень святих Праотець

Святі праотці жили на землі задовго до народження Христа, жили та горіли вірою, ніколи від неї не відходили. Для нас, котрі живемо після Воплочення Сина Божого, вони стають яскравим прикладом праведного життя. Вони не бачили Христа, а тільки знали, що Він буде на землі. Проте вони твердо вірили в Його прихід і їхня віра оправдалася.
Кожного року, дві неділі перед Різдвом Христовим, Свята Церква молитовно згадує тих, хто «приготував дорогу Господу» (пор. Іс. 40:3) в Його земному служінні, хто зберіг правдиву віру у темряві людського невідання. Ці люди жили надією, на їхній вірі тримався світ, вони – праведники Старого Завіту.
Святі Праотці – це предки Ісуса Христа, які беруть участь в історії спасіння та ведуть людство до Небесного Царства. До праотців відносяться, перш за все, старозавітні патріархи.
Церква почитає 10 патріархів, які згадуються в Біблії та є зразками благочестивого життя. Вони відрізняються надзвичайним довголіттям (пор. Бут. 5:1-32).
Біблійні Праотці: Адам – 930 років, Сиф – 912 років, Енос – 905 років, Каїнан – 910 років, Магалаїл – 895 років, Іаред – 962 років, Енох – 365 років, Мафусаїл – 969 років, Ламех – 777 років, Ной – 950 років.
Також до сонму праотців зараховуються: праведний Авель, син Адама; праведний Сим, син Ноя; праведний Іафет, син Сима; праведний Каїнан, син Арпахшада; праведний Сала‌, син Каїнана; праведний Івер, син Сали‌; праведний Талек, син Івера; праведний Рагав, син Талека; праведний Сирах, син Рагава; праведний Нахор, син Сераха; праведний Тарра, син Нахора.
В епоху після Потопу і до дарування Мойсею Закону серед патріархів був: Авраам, Ісаак, Яків та Йосиф, який завершує патріарший період біблійної історії.
Церква також почитає потомків Якова, сина Ісаака, до яких належить цар Давид та його син Соломон.
До праотців відносяться також найближчі за плоттю родичі Христа: праведні Іоаким та Анна, батьки Пресвятої Богородиці, праведний Йосиф, обручник Діви Марії.
Церква до сонму праотців також зараховує старозавітних жінок: праматір Єву; праведну Сарру, дружину Авраама; праведну Ревеку, дружину Ісаака; праведну Лію, першу дружину Іакова; праведну Рахиль, другу дружину Іакова; праведну Асенефу, дружину Йосифа; праведну Міріам, сестру Мойсея; праведну Девору, яка судила Ізраїль; праведну Руф; пророчицю Олдаму; праведну Сарафію, до якої був посланий Ілля; праведну Саманітіну, яка знаходилася біля Єлесея; праведну Юдиф, яка вбила Олоферна; праведну Есфір, яка визволила єврейський народ від Амана; праведну Анну, матір пророка Самуїла; праведну Сусанну.
Почитання та вшановування цих праведників Старого Завіту в християнській Церкві було відоме вже з другої половини IV століття.
Святі Праотці були людьми, такими як і ми, мали свої немочі, жили серед невірних своїх сучасників, відчували різноманітні спокуси. Їхні великі подвиги та праведне життя мають стати для нас прикладом до наслідування.
Пам’ять Праотців не випадково була встановлена перед Христовим Різдвом – це згадка про єдність поколінь, які приготували світ до приходу Спасителя.

Тиждень святих отець – остання неділя (тиждень) перед Різдвом Христовим. Цього дня згадуються всі святі родичі за тілом Господа нашого Ісуса Христа; у літургійному євангельському читанні ми чуємо родовід Спасителя (Мт.1:1-25).

Євангелист Матфей поділяє всю історію старозавітного Ізраїля на історію очікування в чотирьох періодах: час до Авраама, час між Авраамом та Давидом, між Давидом та часом Вавилонської неволі і між неволею та часом народження на землі Спасителя світу. Іншими словами, Матей показуючи нам Книгу Родоводу Ісуса Христа, вводить нас таким прологом в таїнство народження Господа.

Євангеліє Неділі перед Різдвом Христовим. Святих Отців

Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давида, сина Авраама. Авраам породив Ісаака, Ісаак породив Якова, Яків породив Юду і братів його. Юда породив Фареса та Зару від Тамари. Фарес породив Есрома, Есром породив Арама, Арам породив Амінадава, Амінадав породив Наасона, Наасон породив Салмона, Салмон породив Вооза від Рахави, Вооз породив Йоведа від Рути, Йовед породив Єссея, Єссей породив царя Давида, Давид породив Соломона від жінки Урії. Соломон породив Ровоама, Ровоам породив Авію, Авія породив Асафа, Асаф породив Йосафата, Йосафат породив Йорама, Йорам породив Озію, Озія породив Йоатама, Йоатам породив Ахаза, Ахаз породив Єзекію, Єзекія породив Манасію, Манасія породив Амоса, Амос породив Йосію, Йосія породив Єхонію і братів його за вавилонського переселення. А після вавилонського переселення Єхонія породив Салатіїла, Салатіїл породив Зоровавела, Зоровавел породив Авіюда, Авіюд породив Еліякима, Еліяким породив Азора, Азор породив Садока, Садок породив Ахима, Ахим породив Еліюда, Еліюд породив Єлеазара, Єлеазар породив Маттана, Маттан породив Якова, Яків породив Йосифа, чоловіка Марії, з якої народився Ісус, що зветься Христос. Поколінь же всіх було: від Авраама до Давида чотирнадцять, від Давида до вавилонського переселення чотирнадцять і від вавилонського переселення до Христа – поколінь чотирнадцять.

Народження Ісуса Христа сталося так: Марія, його мати, була заручена з Йосифом; але перед тим, як вони зійшлися, виявилося, що вона була вагітна від Святого Духа. Йосиф, її чоловік, бувши праведний і не бажавши її ославити, хотів тайкома її відпустити. І от, коли він це задумав, ангел Господній з’явився йому в сні і мовив: Йосифе, сину Давида, не бійсь узяти Марію, твою жінку, бо те, що в ній зачалось, походить від Святого Духа. Вона породить сина, і ти даси йому ім’я Ісус, бо він спасе народ свій від гріхів їхніх. А сталося все це, щоб збулось Господнє слово, сказане пророком: Ось, діва матиме в утробі і народить сина, і дадуть йому ім’я Еммануїл, що значить: з нами Бог. Прокинувшись від сну, Йосиф зробив, як велів йому ангел Господній: прийняв свою жінку; і не пізнав її, аж поки не родила сина, і він дав йому ім’я Ісус.

Євангеліє від Матея 1, 1-25