Свято-Успенський храм

«Ніч пройшла, а день наблизився» (Рим. 1312) цими словами апостола Павла Церква вводить нас у Великій Піст.

Покаяння відкрий двері, Життєдавче — перший з покаяних тропарів, які ми можемо чути під час богослужіння ще навіть до початку самого Великого посту.

Сьогодні Прощена неділя.

Сьогодні вигнання Адама з раю.

Згрішив Адам, застогнала земля, позбавляючись первозданної чистоти. Згрішив Адам і я з ним. На мені його гріх.

«Покладу початок, Христе, нинішньому риданню. Покладу початок плачу серця мого! Вонми, небо, і возглаголю, землі, вселяй голос, що кається до Бога» .

«Седе Адам прямо рая, ридаючи і плакаше: уви мені, уви мені.. Раю, мій раю, прекрасний мій раю» (Мене заради насаджений. і Єви заради затворений).

«До того не побачу Спаса мого і Творця, бо в землю піду, від неї ж узятий бих”.

“Милостивий, щедрий, кричу Ти : Помилуй мене грішного Господи , Господи ! Помилуй мене грішного!”.

Хвилинна слабкість тих, хто скуштував заборонений плід і 5.5 тисяч років покаяння і томлення в пеклі.

«Покаяння» (μετάνοια) в грецькій мові означає «змінюю розум, спосіб мислення», тобто стаю новою людиною і, отже, змінюю напрямок життя.

З таким покаяним настроєм знедолених Адама та Єви ми вступаємо у Великий Піст. Ми вигнанці з Раю. І нас також чекає довгий шлях покаяння до нашого визволення – ПАСХИ земної та небесної. Без покаяння немає очищення, а без очищення немає спасіння. Покаянням виправдався митар, покаянням прийнято до батьківського дому блудного сина, покаянням прощена грішниця. Покаяння відчинило двері райські розсудливому розбійнику.

Христос і грішниця. Художник Андрій Миронов.

Що таке покаяння? Покаяння, – це плач про свої гріхи, це виправлення життя

Покаянням апостол Петро, ​​що зрікся, прощений і відновлений в апостольській гідності Покаяння творить на свідомості того, що я, кожен з нас – найгірший. Покаяння будується на вольовому зусиллі подолати свої гріхи, ї\виправдати перед Богом і людьми вірою та добрими справами.

Покаяння будується на твердому бажанні увійти разом зі святими у Царство Боже, Царство Небесне.

Покаяння – це постійний самовідвершуючий контроль себе від гріха завжди і скрізь. Істинному покаянню передує, за вченням Церкви, одна і необхідна умова – прощення образ і примирення. «Якщо ви, – каже святе Євангеліє-, прощатимете людям провини їх то простить і вам Отець ваш Небесний, а якщо не прощатимете людям провини їх, то і Отець ваш не простить вам провин ваших [Мр.6,14-15] „.

«Отже – говорить в іншому місці слово Боже, – у всьому, як хочете, щоб з вами чинили люди, так чиніть і ви з ними». [Мф.7.12]. Хочете бути прощеними – прощайте; хочете, щоб Вас любили, – і ви любить; хочете, щоб вас не кривдили, – і ви не кривдіть. Так і в молитві Господній, яку нам дав Сам Бог, ми просимо: «І прости нам борги наші, як і ми прощаємо боржникам нашим». Але якщо ми не прощаємо хоча б одній людині – він зробив мені, нам, надто багато зла – то до тих пір, поки ми його не простили, він стоятиме на шляху між нами і Богом. І доти “ніч не пройде і день не наблизиться”

Ніч це коли ми пам’ятаємо образи, коли черв’як злопам’ятства їсть наше серце. А день – це коли ми з усіма у мирі і готові пробачити будь-яку людину, яка глибоко нас поранила. Щоб проникнути в таємницю прощення необхідно знайти глибоке почуття своєї гріховності Ось чому протягом усього посту головною великопостною молитвою є: «Господи, дай мені бачити мої гріхи!» Тільки тоді, коли ми пізнаємо свою гріховність, і тільки коли гріх нам стане ненависний, ми зможемо пробачити іншу людину поранену гріхом

Кожна людина потребує прощення і прощення це незбагненний дар. Вибачити – значить взяти на себе чужий гріх . Так у таїнстві сповіді Господь приймає на Себе наші гріхи.

Але не тільки у ближніх, але й Самого Бога ми цього дня просимо прощення. За те, що ми живемо не так, як Він наказав. За те, що Божа сила не засяяла в нас і не світить світові. За те, що як християни, ми нерідко виявляємося гірше за невіруючих, гірше за язичників. За те, що Господь чекає від нас набагато більше, ніж ми є. За все, за все, ми повинні просити прощення і у Бога, і у людей. Подумаємо також і про те, що життя нам дане лише один раз і немає можливості прожити його наново.

Все, що ми не встигнемо зробити сьогодні, ми не встигнемо зробити ніколи! Примирімося з Богом, та один з одним. І нехай простить нас Господь Бог! І, тоді вже сьогодні, наше життя почнемо перетворюватись і засяє на нас сонце і ніч пройде, а день наблизиться

Амінь

Настоятель Свято-Успенського храму о. Петро.