Свято-Успенський храм

Таїнство Єлеосвячення або Соборування, як і інші обряди, має євангельське походження, воно було встановлене Самим Христом. Як ми дізнаємося з Євангелія від Марка (6-й розділ), “покликавши дванадцять, почав Христос посилати їх по два, давши їм владу над нечистими духами. Вони пішли і проповідували покаяння, виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали олією та зцілювали”. Згідно з цим свідченням, ще до голгофських страждань Спасителя існувало таке священнодійство, воно надавало допомогу хворим і тілесно, і духовно.

Потім ми знаходимо відомості про Таїнство Єлеосвячення у посланні святого апостола Якова (п’ятий розділ, вірші 14-15).“Чи хворий хтось із вас, нехай покличе пресвітерів Церкви, і нехай помоляться над ним, помазавши його оливою в Господнє Ім’я. І молитва віри зцілить хворого, і Господь відновить його. і якщо він учинив гріхи, то простяться йому”.

Соборування здійснюється для зцілення духовних і тілесних недуг, а також дарує залишення тих гріхів, про які людина забула. Здійснюється семикратним хрестоподібним помазуванням чола, ніздрів, щік, губ, грудей і рук віруючого освяченим оливою, що супроводжується читанням молитов, Апостола та Євангелія.

Соборування відбувається в такий спосіб: хвору людину семиразово помазують освяченим олією. Сім разів читаються уривки з апостольських послань, що входять до Нового Завіту, з Євангелія, вимовляються молитви від імені тих, хто молиться, зі згадуванням імен усіх, хто бере участь у таїнстві.

В Великий Піст, багато церковних людей приступають до одного з семи обрядів Церкви – обряду Єлеосвячення, або Соборування. Однак широкому колу людей таїнство Соборування не надто відоме.

Таїнство Єлеосвячення частіше називають Соборуванням (оскільки воно зазвичай здійснюється кількома священиками, тобто соборно). У чому його суть? По-перше, молитви цього обряду можуть зцілити хворого, якщо на те буде Божа воля. По-друге, що не менш важливо, у таїнстві Соборування людина отримує прощення гріхів.

Розповідь священника Димитрія Торшина.

Іноді ми не надаємо особливого значення обрядам, які діють у Церкві, ставимося до них більше як до традиції, забуваючи про те, якою величезною силою вони мають. В одного мого знайомого священика тяжко захворів хрещений, і він поїхав його відвідати до лікарні, а може, й проводити в останню путь – він тоді ще толком цього не знав. Хресний був людиною похилого віку і перебував у важкому несвідомому стані в реанімації, лише зрідка приходячи до тями.

Батюшка, побачивши хворого непритомним, розгубився: причастити його можливості не було. Раптом до нього підійшов лікар, який чергував у реанімації. Він звернув увагу на підрясник відвідувача і запитав:

– Ви – священик?

Отримавши ствердну відповідь, звернувся із проханням пособорувати всіх, хто на той момент перебував у реанімації. А там, крім хрещеного, лежали двоє: тяжкохворий чоловік похилого віку в критичному стані і молодий хлопець-спортсмен, який вкрай невдало зробив сальто. Він пошкодив хребет і був у дуже важкому стані. Священик спитав їх:

– Ви будете собороватися?

Якимось чином, знаками, вони дали зрозуміти, що згодні – і священник пособорував усіх трьох. Коли наступного дня він прийшов у реанімацію – нікого із трьох вмираючих там не було. Коли батюшка із завмиранням серця запитав у лікаря, де хворі, той з подивом вигукнув:

– Як це де? Звичайно, вони переведені до загальної палати, до терапії.

– Але як це можливо?

– Я – людина нецерковна і поняття не маю, як це можливо і як взагалі це працює. Ви – священик, ви мені поясните, як це працює! А я знаю тільки одне: якщо вмираючу людину пособорувати – то вона або вмирає і більше не мучиться, або швидко йде на виправлення.

Ось така сила у Соборування! Адже ми навіть не завжди усвідомлюємо – до якого великого таїнства ми вдаємося!