Плащаниця називається Туринська, тому що більше 400 років вона знаходиться в Турині, що в Італії і зберігається у храмі Святого Іоанна Хрестителя. Реліквія, що добре збереглася, являє собою полотно довгастої форми 4,36 м Х 1,1 м. Соткана Туринська плащаниця з льону, що походить з регіонів Близького Сходу. Безцінним полотном офіційно володіє Католицька церква після смерті Гумберта II Савойського в 1983 році, який заповів її Ватикану, де вона і перебуває до теперішнього дня. Римські первосвященики на чолі з Папою визнають, що вірять у справжність реліквії і що на полотні зображений саме Ісус.
Дослідження
Небагато святинь зазнали такого ретельного вивчення, як Туринська Плащаниця. Досі точаться наукові суперечки навколо відрізу полотна, в яке за притчею було загорнуто тіло Ісуса Назаретянина після розп’яття. Відбиток тіла викликає непідробний інтерес у кращих розумів людства, адже якщо це дійсно справжнє похоронне полотно Ісуса, то таємниче зображене на ньому лице Боголюдини свідчить про Воскресіння Ісуса. Скептикам та атеїстам же доводиться спростовувати очевидні підтвердження достовірності святині. Вивченням древнього відрізу тканини займалися всесвітньо відомі вчені з усього світу, об’єднавши зусилля у вирішенні значимого історичного завдання. Туринська Плащаниця багато разів зазнавала ретельного аналізу істориків, фотографів, генетиків, математиків, хіміків, археологів, художників, мікробіологів, біофізиків, патологоанатомів, хірургів.
З’являються нові докази проти гіпотези скептиків у тому, що це творіння є справою пензля майстрів епохи Відродження. Вчені виявили, що плащаниця містить: вапнякові частинки, характерні для регіону Мертвого моря; пилок та мікроорганізми з Єрусалиму; арагоніт у крові; монети на очницях; чоловічу кров, що підтверджено хімічним шляхом. Образ на тканині На відбитку чітко видно контури чоловічого тіла високого зросту з численними ранами. Видно навіть найменші краплі крові та подряпини. Якщо Туринська Плащаниця – це підробка, то значить, її автор був чудово знайомий із Писанням, зафіксувавши страждання Ісуса з високою точністю. Між 5 і 6 рубом справа виразно видно поранення від списа, рвані рани від цвяхів в області зап’ясток і стоп, безліч слідів від ударів батогом, спина була місиво, адже батіг римлянина була виготовлена з жил вола з металевими шматками на кінцях. Також видно сліди від шипів тернового вінця, численні сліди побоїв і знущань, на плечі помітний відбиток від перекладин хреста, як у Ісуса. Розіп’ятий Ісус міг робити тільки рвучкі вдихи, відбувалося повільне жорстоке удушення. Якщо додати до мук паляче палестинське сонце, нестерпну спрагу, то Туринська тканина гранично точно зберегла сліди нелюдських наруг, що не пощадили Боголюдини. Ісус зазнав побиття цілим полком солдатів. Одна сторона полотнища має два відбитки людського тіла у позі, властивій похоронним обрядам 1 століття. Відбитки нагадують опалини, як від гарячої праски. За словами очевидців, найкраще плащаницю із зображенням видно з відстані 2 м і більше. Що ближче підійти до полотнища, то таємниче зображення розглянути складніше, оскільки воно починає розпливатися.
Стародавня плащаниця зберегла сліди подій, що трапились у 1532 році, а саме – сталося пошкодження пожежею. Складки полотна були обпалені розпеченим сріблом. Хоча саме полотно було пошкоджено частково, вогонь майже не торкнувся Божественного образу. Сліди страти По всьому образу спостерігаються плями крові, особливо кровотеча сильно спостерігається в області ступнів і зап’ясть, рана в правому боці, що з точністю збігається з розповіддю про блюзнірські наруги, завдані Ісусу під час страти. За римськими звичаями Ісуса Христа в зап’ястя були вбиті цвяхи, після чого воїн встромив спис між 5 і 6 ребрами, щоб переконатися в його смерті. Для розп’яття римляни використовували цвяхи лише у перших століттях зв. е. Також на зображенні видно сліди кривавих патьоків на обличчі та голові, згідно з біблійним описом бичування та мук від тернового вінця, що передували розп’яттю Ісуса. Слідів розкладання на лляному відрізі не було знайдено. У 4 місцях на полотні є групи з 3 дірок, які розташовані буквою «Г», пропалені розпеченим предметом. Передбачається, що основною причиною появи отворів є шматочки ладану, що горять, на складене вчетверо полотнище.
Фахівці, розглядаючи пожовклий відріз полотна, що дивом зберігся під збільшувальним приладом, відзначили вражаючу річ – зображення виконане без будь-яких барвників або пігментних речовин, не проглядаються мазки пензлем і немає подібності з творами будь-яких художників, відсутні характерні особливості певного художнього стилю. Також дивним виявився той факт, що зображений відбиток торкнувся тільки верхнього шару волокон, хоча всі барвники обов’язково проникли б усередину тканини.
Сучасна наука
Фотографічний негатив Ще одним унікальним дивом виявилося відкриття, зроблене у 1898 році, коли фотографу Секондо Піа (Secondo Pia) дозволено було виконати 2 знімки святині. Здивований Секондо був шокований, коли на негативах проступили обриси силуету, а образ, що проявився, був позитивним. Туринська тканина із чудовим зображенням виявилася негативною, а якщо її сфотографувати, то можна отримати позитивне зображення. З благоговінням Секондо перейнявся до цього знімку, його вразила та реальність, яка постала перед ним на фотографії, адже чорно-білий знімок посилює контрастність у рази. Незвичайність зображення обумовлювалася ще відсутністю будь-яких контурів. Щоб надати портретам форму, всі художники використовували контури, аж до імпресіонізму XIX століття. Достовірні дослідження зазвичай ґрунтуються на манері малювання, характері контурів. Навряд чи хтось із майстрів епохи Відродження зміг зафіксувати на тканині такий чудовий негативний друкарський помилок, коли про науку фотографування зовсім нічого не знали? Нові відкриття У 1931 році одному з найкращих професіоналів фотографів Джузеппе Енрі (Giuseppe Henri) було доручено виконати серію фотографій святині. Тоді з’явилися нові відкриття та інші деталі, такі як можливість присутності римських монет на очах плащаниці. Фахівці у роботі над чудовим полотном застосовували такі методи: рентгенографія; інфрачервоне випромінювання; термографія; радіовуглецеве датування; плазмова мас-спектрометрія; промені ультрафіолету; макрофотографія; електронна мікроскопія; аналіз ДНК; сучасні досягнення мікробіології та хімії; наукове моделювання; комп’ютерні технології.
Фахівці, розглядаючи пожовклий відріз полотна, що дивом зберігся під збільшувальним приладом, відзначили вражаючу річ – зображення виконане без будь-яких барвників або пігментних речовин, не проглядаються мазки пензлем і немає подібності з творами будь-яких художників, відсутні характерні особливості певного художнього стилю. Також дивним виявився той факт, що зображений відбиток торкнувся тільки верхнього шару волокон, хоча всі барвники обов’язково проникли б усередину тканини. Сучасна наука Фотографічний негатив Ще одним унікальним дивом виявилося відкриття, зроблене у 1898 році, коли фотографу Секондо Піа (Secondo Pia) дозволено було виконати 2 знімки святині. Здивований Секондо був шокований, коли на негативах проступили обриси силуету, а образ, що проявився, був позитивним. Туринська тканина із чудовим зображенням виявилася негативною, а якщо її сфотографувати, то можна отримати позитивне зображення. З благоговінням Секондо перейнявся до цього знімку, його вразила та реальність, яка постала перед ним на фотографії, адже чорно-білий знімок посилює контрастність у рази. Незвичайність зображення обумовлювалася ще відсутністю будь-яких контурів. Щоб надати портретам форму, всі художники використовували контури, аж до імпресіонізму XIX століття. Достовірні дослідження зазвичай ґрунтуються на манері малювання, характері контурів. Навряд чи хтось із майстрів епохи Відродження зміг зафіксувати на тканині такий чудовий негативний друкарський помилок, коли про науку фотографування зовсім нічого не знали? Нові відкриття У 1931 році одному з найкращих професіоналів фотографів Джузеппе Енрі (Giuseppe Henri) було доручено виконати серію фотографій святині. Тоді з’явилися нові відкриття та інші деталі, такі як можливість присутності римських монет на очах плащаниці. Фахівці у роботі над чудовим полотном застосовували такі методи: рентгенографія; інфрачервоне випромінювання; термографія; радіовуглецеве датування; плазмова мас-спектрометрія; промені ультрафіолету; макрофотографія; електронна мікроскопія; аналіз ДНК; сучасні досягнення мікробіології та хімії; наукове моделювання; комп’ютерні технології.
Туринська тканина знаходиться в чудовому вигляді і це не дивно, безліч саванів зберігається до наших днів, хоча вони в 3-4 рази старші за Туринську плащаницю. Вченим відомо безліч похоронних полотен, датованих 1 тисячоліттям до н. е. і пізніше, але на жодному з них не було жодних відбитків. Радіовуглецевий метод Для вивчення реліквії було створено спеціальну Туринську комісію із знаменитих учених, які визначили, що плащаниця абсолютно не схильна до атмосферних дій. Фахівці вирішили провести нові досліди на нитках та маленьких шматочках тканини, знявши процес на відео. Доктор Раєс зазначив, що над пряжею працював майстер найвищого класу, щільність тканини відповідає високоякісним єгипетським тканинам. На той час цей шматок тканини коштував дуже дорого. У Святому Письмі говориться, що Йосип Аримафейський, який обвинув тіло Ісуса плащаницею, був дуже багатим городянином. Радіовуглецевий метод показав присутність дуже древніх волокон бавовни єгипетського походження, що доводять те, що полотно ткали на верстаті, на якому до цього ткали бавовну. До 9 століття європейцям був невідомий цей різновид бавовни, англійці не були знайомі з подібним видом матерії до 15 століття, тому навряд чи можна було припустити фальсифікацію.
В 1978 року Туринська плащаниця пройшла ретельні дослідження 40 фахівцями, які застосували ультрасучасне обладнання. Групі вчених вдалося визначити, що образ на тканині з’явився в результаті якоїсь феноменальної події, ніби тіло пройшло крізь тканину, залишивши після себе опалин, що нагадують сліди вогню, що торкнулися тільки верхніх шарів тканини. Це могло б повністю підтвердити Воскресіння Ісуса Христа. У 1988 році дослідження вчених про вік матеріалу опинилися в безвиході, коли світові світила дійшли висновку, що плащаниця віком не перевищує більше 7 століть. Хоча й були зроблені скрупульозні обчислення, фахівці не врахували факту пожеж, що позначилися на тканині. У 1995 році вчені з Росії Андрій Іванов і Дмитро Кузнєцов виявили прорахунки з аналізу радіоактивного вуглецю і науково довели, що вогонь, дим, кіптяву підвищили вміст атомів, що і спричинило зменшення віку відомого полотна. В результаті наукових експериментів було встановлено вік плащаниці близько 2000 років.
Такий відбиток, який знаходиться на плащаниці, неможливо отримати жодною дією, відомою на сьогодні. Віддалено його можна порівняти з контурами тіл, що залишилися після атомного вибуху, що стався в Хіросімі. Досі нікому так і не вдалося пояснити цей феномен. Для віруючих у Воскресіння Ісуса Христа Туринська Плащаниця – це диво, залишене для наступних поколінь, щоб дати їм їжу для роздумів.
.gif "Православная энциклопедия АЗБУКА ВЕРЫ"){kind=small}