
Слово «Навечір’я» означає переддень церковного торжества, а друга назва – Святвечір (або Сочельник) пов’язана з традицією приготування у цей день куті, тобто сочива.
Зважаючи на виняткову важливість події, що має відбутися наступного дня в житті Іісуса Христа, Церква встановила в переддень свята строгий піст. Саме звідси і з’явилася традиція варити кутю, яка не є обов’язковою, але настільки зручна, що міцно закріпилася повсюдно.
У святвечір, після Літургії, в храмах звершується Велике освячення води. Водосвяття називається Великим через особливу урочистість обряду, наскрізь пройнятого спогадом євангельських подій, що стали не тільки першообразом таємничого омивання гріхів, але і дійсним освяченням самого єства води через занурення в неї Бога у плоті. Вода ця називається агіасма, або просто хрещенська вода.
Під впливом Єрусалимського уставу, з 11 – 12 століття водосвяття відбувається два рази – і у Водохресний святвечір, і безпосередньо у свято Богоявлення. Освячення в обидва дні проходить однаковим чином, тому вода, освячена у ці дні, нічим не відрізняється.
Особливою властивістю святої води є те, що, додана навіть у невеликій кількості до води звичайної, вона передає благодатні властивості і їй, тому в разі нестачі святої води її можна розбавити простою.
Освячена вода – це церковна святиня, яка вимагає до себе побожного ставлення. При належному зберіганні свята вода не псується багато років. Зберігати її слід в окремому місці, краще поруч із домашнім іконостасом.
Тропар
Возвраща́шеся иногда́ Иорда́н река́ ми́лотию Елиссе́евою, возне́сшуся Илии́, и разделя́хуся во́ды сю́ду и сю́ду и бысть ему́ сух путь, и́же мо́крый, во о́браз вои́стинну Креще́ния, и́мже мы теку́щее жития́ прехо́дим ше́ствие: Христо́с яви́ся во Иорда́не освяти́ти во́ды.