Паломництво до Почаївських святинь, липень 2022 р.

Радуйся, похвало Почаївська і всіх людей надія та утвердження…” Якби найталановитіший ювелір захотів зробити найбільшу корону для Божої Матері, то серед земних коштовностей він вибрав би найкращі. Віримо, що Почаївська Свято-Успенська Лавра є цим найдорожчим каменем. Лавру називають “Другим Синаєм”, “Другим Назаретом”, “Другим Афоном”, “Неопалимою Купиною” та всіма кращими епітетами, якими Церква ототожнюється з Пресвятою Богородицею. на славній землі Волинській.Древня Київська Русь-Україна ще з перших витоків своєї державності була особливим феноменом серед інших держав усього світу.Серед усіх християнських держав лише в Україні найбільш шановані всенародні свята на честь Божої Матері та її чудодійних ікон. ) Аскольд ввів у 864 р. свято Покрови Божої Матері, яке стало всенародним та Державі. ним святом козацтва України. До речі, козацтво – особливий феномен воїна, господаря, захисника Держави та віри Православної. Так, із прийняттям християнства в Київській Русі виникла особлива схильність до чернецтва, до “вузького шляху” духовного порятунку. Це зустріло небувалу підтримку та похвалу з боку вищих верств давньоруського суспільства. “Багато монастирів поставлено від царів і бояр, на багатому забезпеченні, але не такі ці монастирі як ті, що засновані сльозами, потім, молитвою, чуваннями”.

Більшість православних монастирів, їх заснування, будівництво храмів мають свої історії та народні перекази, пов’язані з якимось дивом чи явленням святих. Явление ікон Божої Матері та її особисте явище покликаним святим – послужили вагомою першопричиною для будівництва храму та заснування монастиря. Легенда свідчить, що наприкінці ІХ ст. західна частина сучасної Волині входила до складу єпархії Святого рівноапостольного Мефодія (помер у 885 р.) і займала простір від Моравії до волинських річок Бугу та Стирі. Можливо, вже тоді прийшли ченці, яким сподобалась гора, вкрита густим лісом, з великою кількістю печер. Минуло трохи більше століття, як історик С.М. Соловйов записав: “Є повідомлення, що в 992 р. св. Володимир ходив з єпископами на південний захід, вчив, хрестив людей у землі Червенській, побудував на своє ім’я місто Володимир та дерев’яну церкву Богородиці”. Відповідно до інших стародавніх переказів, що зберігаються у Свято-Успенській Почаївській Лаврі – засновником монастиря вважають преподобного Мефодія. Він був ченцем з Афона, прожив у цих місцях багато років і помер у 1228 р. у віці 137 років. Письмових свідчень про неї не збереглося. Залишилася тільки світла пам’ять та шана народу про святе життя преподобного Мефодія – засновника Почаївського Свято-Духівського скиту, який існує і зараз за два кілометри від Лаври.Минуло століття, і з розсіяних пустельників виникла міцна чернеча громада зі своїм Статутом, виросли храми і поклик дзвонів покликав людей на церковну службу. Будь-яка дія людей завжди має свої витоки, обставини та розвиток, які починають велику справу чи історичну дійсність. Після руйнування Києва у 1240 р. татаро-монгольською ордою хана Батия було зруйновано та спалено Києво-Печерський монастир. Кілька ченців цього монастиря, взявши необхідні речі та книги, присвячені духовним подвигам преподобних угодників із Києво-Печерської лаври, лісами-пустирями дісталися Почаївської гори. Архієпископ Філарет Чернігівський пише: “…один із пресвітерів Лаври (Святий Лукіян – авт.) можливо і благословив у шлях, коли ці ченці зібралися піти з Києва разом з іншими отцями, які тікали від ворожого меча”. Оскільки сусідні від Почаєва міста Кременець та Холм не були взяті Батиєм, то галицький князь Данило Романович разом зі своїм братом Васильком почали відновлювати зруйновані міста Галичини та Волині. Почувши про це, монахи Києво-Печерського монастиря, що вціліли, потяглися в ці краї. Вони принесли із собою суворий аскетичний дух преподобних Антонія та Феодосія Печерських. Тож у нинішній Почаївській Лаврі є особлива церква на честь Преподобних Антонія та Феодосія Києво-Печерських.

Отже, місце із жменькою ченців, які оселилися в давнину на Почаївській горі, ще не можна було назвати монастирем. Після падіння та руйнування Києва, коли вся земля давньої України стала ніби палаючою раною, що волає до неба, вона піднесла свої слізні молитви до Божої Матері, просячи Її небесного заступництва. Молилися за це і невідомі нам ченці Почаївської гори, щоби “почила” на Почаївських горах благодать гори Афонської та Київських пагорбів. Їхня молитва була почута… Одного разу, після молитви, ченці вийшли з печер, з ними були пастухи овець із навколишніх сіл, і побачили на вершині гори “Неопалену Купину”, яка горіла і не згоряла. У вогненному стовпі стояла Пречиста Діва, на її голові була корона, у правій руці – скіпетр. Це явище означало, що землі Волині та Русі-України багато страждатимуть, у полум’ї бід та воєн, але за молитвами та заступництвом Богородиці – вціліють і відродяться духовно знову у своїй величі. Історія зберегла ім’я очевидця, селянина Івана Босого. Лавра вистояла та пережила всі війни та репресії. Після такого явлення Богородиці всі присутні піднялися на гору, де стояла Божа Матір, і побачили на камені відбиток правої стопи, з якого виплив струмок води, що поточний і донині. Пам’ять про “Живоносне Джерело” живе в особливому святковому богослужінні та освяченні води, яке проводиться щорічно у Великодню п’ятницю. Подібна історія існує і про Ісуса Христа, який при Своїм Вознесінні залишив слід Своєї стопи на Єлеонській Горі. Після явлення Богородиці на горі Почаївській, біля Святого Істочника, монахи збудували невелику церкву на честь Успіння Пресвятої Богородиці. Сама скеля, як і Слід Цілющої Стопи залишалися просто неба у 1649 р., коли над Стопою було збудовано кам’яну церкву на честь Святої Трійці Федором та Євою Домашевськими, які були духовними дітьми преподобного Іова Почаєвського. З лютого 1771 р. до 30 серпня 1822 р. тривало будівництво нового Успенського собору (див. окрему статтю) на місці церкви Святої Трійці. Крім вищезгаданих, на території комплексу Свято-Успенської Почаївської Лаври знаходяться такі споруди: Церква преподобного Іова Почаєвського (1774 р.), де знаходиться печера, в якій ніс духовні аскетичні подвиги святий преподобний Іов. Тут поруч із печерою стоїть срібна рака з нетлінними мощами чудотворця, яку осяює балдахін з італійського каррарського мармуру витонченої роботи італійця Леопольда Менціне, привезеного з Італії (дар Анни Орлової Чесменської, дочки знаменитого флотоводця). Поряд із срібною ракою 12 травня 2002 р. поставлено раку з нетлінними мощами сучасного святого, лікаря Преподобного Амфілохія. У 1858 р. побудовано Церкву преподобних Антонія та Феодосія. Богослужіння у ній відбуваються лише у день престольного свята. 1862 р. відкрився Храм Похвали Божої Матері. Свято-Троїцький собор (1899, 1906-1912, 1939 р.) за проектом академіка А. Щусєва. Унікальні мозаїки, що прикрашають собор, ззовні виконані за ескізами М. Реріха. Розпис розпочав лаврський іконописець ієродиякон Дамаскін Малюта, завершено внутрішній розпис у 70-х роках XX ст. за ескізами художників Щербакока та Фролова. Ікону Страшного Суду під час виходу з храму написав художник Чириков. Монументальний іконостас із чудовими іконами виконаний за проектом А. Щусєва, Іконостас та особливе коване панікадило подарував імператор Микола II. У 1888 р. відкрилася Церква на честь святої великомучениці Варвари (Трапезна). Монастирська дзвіниця у чотири яруси була побудована за проектом архітектора Раструханова у 1861-1869 рр., де дзвони розміщені на третьому поверсі. Найбільший дзвін у 11,5 тонни – відлитий 1886 р. у Москві майстром Акімом Воробйовим. Усього дзвонів – 13. У тиху погоду Лаврський дзвін чутний у Кременці, а це – 25 км від Почаєва. Каплиця на честь 400-річчя перенесення Чудотворної ікони відкрита у 1997 р. Каплицю на честь 2000-річчя Різдва Христового збудовано у 2000 р. Також є церква для літніх Богослужінь (під відкритим небом).

Особливо дорогими об’єктами поклоніння та святими для багатомільйонних прочан Лаври є:

• Чудодійна Ікона Божої Матері Почаївської – дар грецького митрополита Неофіта Ганні Гойській.

• Чудотворна Ікона Почаївської Божої Матері (Київська) після чудового зцілення киян від морової хвороби.

• Стопа Богородиці з цілющою водою та кіот з іконою “Явлення Богородиці у вогненному стовпі на Почаївській горі”.

• Ікона Божої Матері “Герондиси” – копія чудотворної ікони Афона (1891 р.).

• Ікона “Спаситель у терновому вінці”, яка кровоточила у роки репресій проти Лаври.

• Образ Преподобного Мефодія Почаєвського (1191–1228 рр.).

• Потуги Преподобного Іова Почаєвського (1551-1651 рр.).

• Потуги Преподобного Амфілохія Почаєвського (1894-1971 рр.).

• Вшановується сонм святих, що в землі Волинській просіяли.

• Святий благовірний князь Ярополк (+ 1086).

• Володимир Волинський, правнук св. Володимира Великого.

• Святитель Феодосій Печерський (+ 1094).

• Святитель Амфілофій єпископ Володимир-Волинський (+ 1122).

• Преподобний Феодор, князь Острозький (+ 1460).

• Свята княжна Ольшанська Іулянія (1546 р.).

• Преподобномученик Макарій Овруцький (+ 1678 р.). Їхня пам’ять особливо урочисто святкується у Лаврі на День Волинських святих 10 (23) жовтня. Деякі з чудес, які були у Лаврі:

• 1597 р. – зцілення сліпонародженого Пилипа, брата Ганни Гойської – початок чудес ікони Божої Матері Почаївської.

• 1607 р. – обезголовлений турком чернець приніс у своїх руках голову, поклав перед іконою та помер.

• 1674 р. – один монах, який був у турецькому полоні, молився у день свята Успіння Богородиці і просив Мати Божу побачити ще хоч раз урочистість цього свята у Почаєві та був чудовим чином перенесений ангелом у Почаїв. Кайдани з його рук зберігаються в Лаврі донині.

• 1710 р. – воскресіння перед іконою померлої дитини.

• 1859 р. – уродженка м. Кременець, католичка Емілія Вершинська пише, що отримала зцілення перед іконою і пізніше п’ять разів просила у Божої Матері Почаївської зцілення безнадійно хворих своїх дітей і вони його отримали.

• 1623 р. – викрадення ікони Андрієм Фірлеєм (онуком Ганни Гойської) та покарання його дружини.

• 23 липня 1675 р. – чудова оборона Лаври явленням Божої Матері та преподобного Іова під час Збаразької війни з турками.

• 1759 р. – чудовий порятунок кучера та перехід графа Миколи Потоцького з католицької віри до грецької (греко-католик, уніат).

• 12 травня 2002 р. – чудова поява хмар у вигляді великого хреста над Успенським собором у день канонізації Преподобного Амфілохія.

• Чудеса у святій Лаврі продовжуються й донині.