1-е послан. Іоанна 4:8-19 ” Хто не любить, той не знає Бога, бо Бог є любов!”
А яка вона це Божественна любов?
У земному світі різні почуття та переживання, іменуються любов’ю Любов до природи, любов до вітчизни, любов до матері, батька, любов до Бога.
Нашу християнську любов можна висловити словами апостолів:
«Господь мій і Бог мій!» (Ін,),
«Господи, Ти вся веси, Ти веси, бо люблю Тебе» [Ін).
А можна й так: «Господи! Ти для мене Все і Вся»
Але це наша любов до Бога.
А ось свою Божественну любов Господь показує нам на прикладі батька та блудного сина.
«Батьку, я відійду від тебе в країну далеку»
Защеміло серце у батька, згас його погляд, але стримав сльозу. Не дорікнув. не заперечив…
«Іди, синку. Бог тебе благословить»
Чи не так і ми віддаляємося від Бога у світ спокус, ріжемо гріхами свою душу, сіємо зло і ненависть, живемо у чаду пристрастей, забуваючи про те, що Бог чекає нас і, як і раніше, любить нас
Інакше навіщо Він стільки вистраждав заради нас. Став людиною, терпів наруги, знущання, побиття. Був розіп’ятий на Хресті, помер, спустився в пекло, щоб врятувати кожну людську душу
Нас ще не було, ми ще не народилися, а Христос уже терпів муки за ті гріхи, які ми потім будемо чинити.
І досі Він продовжує страждати за нас.
Кожне зло, зроблене нами, це ще крапля Його Божественної крові, ще один удар і ще один Його стогін. все це заради мене, заради кожного з нас.
Є люди, які пізнали Божу любов не за книгами, не за підручниками Богослов’я.
Преподобні отці осягали Бога і Його Божественну любов у благодаті, яку вони отримували від Нього.
«О, якби знав увесь світ знав, як Бог нас любить, і як солодка Його любов!» вигукує Силуан Афонський
«Коли душа пізнає любов Божу Духом Святим, тоді вона ясно відчуває, що Господь – нам батько найрідніший найближчий, найдорожчий…» (пр. Силуан Афонський)
Але є ще приклад всепрощаючої любові до блудного сина. Це любов матері.
Може так статися, що її син став недолугою людиною. Він може стати злою і поганою людиною. Але яким би він не був мати все одно продовжуватиме його любити і шкодувати. Вона неодноразово говорила йому, як правильно жити.
Наставляло його, умовляла, але він не слухав
Мати не може нічого змінити, син зробив свій вибір.
Вона чекатиме і сподіватиметься, що він зміниться, одумається, виправиться, що зможе повернутися до рідного дому і жити в ньому зі миром!
І над усією цією материнською любов’ю стоїть найвища «О Всепетая Мати!», обіймаючи, покриваючи і проливаючи за нас сльози.
Далека країна, в яку пішов блудний син – це світ.
А сам блудний син – це наш розум який блукає цим світом, шукаючи нам свинячу їжу. Він бродить всюди, викопуючи з бруду загибельну їжу відчуттів та насолод.
Батьківщина, в якій на нас чекає Небесний Батько – це наше серце.
Нашому блудному розуму треба повернутися в рідну домівку, в наше серце, знайти туди дороги. І тоді мир, любов, злагода та радість запанують у ньому.
Амінь
Настоятель Свято-Успенського храму о. Петро.