Свято-Успенський храм

10 березня 2024 року – третій підготовчий тиждень Великого посту, Тиждень про Страшний суд.

Євангеліє від Матфвія (Мт. 25:31–33): «Коли ж прийде Син Людський у славі Своїй та всі святі Ангели з Ним, тоді сяде на престолі слави Своєї, і зберуться перед Ним усі народи; і відокремить одних від інших, як пастир відокремлює овець від козлів; і поставить овець праворуч Свою, а козлів ліворуч».

Страшний Суд – останній, загальний Суд Божий над світом, який відбудеться при другому Приході Господа Ісуса Христа (при цьому всі мертві люди воскреснуть, а ті, що живуть, зміняться (1Кор.15:51-52), і кожному буде визначено вічну долю у його справах ( Мф.25:31-46, 2Кор.5:10), словами (Мф.12:36) та помислам.

У ході церковного року ми згадуємо події історії нашого спасіння, які вже знаходяться в минулому, такі як Благовіщення, Різдво Спасителя, Його Хрещення і вихід на громадське служіння, жертовна смерть і Воскресіння. Історично ми не були присутні у них і не могли, хоча вони й мають визначальне значення для нашого життя тут і зараз. Але одна подія, яку ми згадуємо в Церкві, ще має відбутися і статися з усіма нами. Ми всі станемо його свідками, і більше того, будемо залучені до нього безпосередньо.

Святі Отці говорили про те, що існує якась «пам’ять серця», яка зображує все, все наше життя – і внутрішнє, і зовнішнє. І ось на Страшному Суді ніби розкриється ця книга, написана в глибинах нашої душі, і тільки тоді ми побачимо, які ми є насправді, а не якими нас малювала наша запалена гординя. Тоді ми побачимо, скільки разів благодать Божа закликала нас до спасіння, карала, милувала нас, і як наполегливо ми чинили опір благодаті і прагнули лише гріха і пристрастей. Навіть наші добрі справи ми побачимо з’їденими, як черв’яками, лицемірством, гординею та таємним розрахунком.

Водночас, суд – це не тільки те, що буде після смерті. Суд відбувається нами кожну секунду нашого земного життя. Страшний суд – це не судовий процес, а лише остаточна констатація факту. Кожен із нас протягом життя духовно визначається по відношенню до Бога

Жах і неспокійний трепет супроводжуватимуть грішників і від знання того, що на цьому Суді будуть розкриті, оприлюднені, зважені всі їхні гріхи (причому не тільки скоєні вчинки, а й ті, що залишилися не реалізованими: таємні гріховні бажання, думки та помисли), і за кожен доведеться дати відповідь перед непідкупним і неприємним Суддею.

Крім того, Страшний Суд відбуватиметься публічно, перед лицем усього світу: перед сонмом ангельських воїнств, перед мільярдами людей, у тому числі найближчими, рідними. На цьому останньому Суді грішник вже не зможе обдурити свою особисту совість, ні оточуючих, ні, зрозуміло, Всевидящого Суддю зручними для нього застереженнями і виправданнями. Світлом Божественної Правди, Світлом Істини висвітиться всякий нерозкаяний беззаконник, висвітиться кожний його злочин, дія чи бездіяльність.

Покарання, яке настане щодо грішників після Страшного Суду, триватиме не якийсь обмежений період, а протягнеться у вічність, тож скільки б грішник не мучився, попереду на нього чекатиме все та сама нескінченна вічність. Усвідомлення цього факту також буде пов’язане з сильним страхом

«Бо слово Боже живе і дієве і гостріше за всякий гострий меч: воно проникає до поділу душі і духу, кісток і мозгу, і судить думки і наміри серцеві. І немає тварі, яка таємна від Нього, але все оголено і відкрито перед очима Його: Йому дамо звіт.». Євр.4:12-13

І ось Суд – це момент, коли ми опиняємось перед реальністю, істини про нас і про той вибір, який ми здійснили протягом життя – і більше не можемо від цієї реальності сховатися. І ми вже не можемо нічого змінити — як буває в житті, коли ми робимо катастрофічно погані — і безповоротні рішення. Молодий чоловік посварився з коханою – і все ніяк не змириться до того, щоб вибачитися, а потім вона виходить заміж за іншого. Чоловік наполягає на аборті, а потім десятиліттями думає про те, що він міг би мати сина — його радість, гордість і опора. Але ці земні трагедії зцілені: Бог може прийняти нас, пробачити і втішити, якщо ми приходимо до нього, оплакуючи наші гріхи.

Але є й остаточна, безповоротна трагедія, коли людина усвідомлює, що все життя перед нею були відчинені двері до Царства і її наполегливо запрошували, але вона не захотіла, вважала за краще щось інше, щось земне і тимчасове, що все одно вислизнуло в його з рук, а тепер уже пізно.

І ось Церква, нагадуючи про Страшний суд, каже, що зараз, сьогодні, ще не пізно. Ми можемо покаятися, звернутися, здатися Богові і дати Його благодаті змінити нас.

Господь говорить про те, чим благословенні відрізняються від проклятих, ті, хто увійдуть від тих, хто залишиться «в зовнішній темряві»: благословенні виявляють дієву любов до ближніх. Це не означає, що вони здали якийсь норматив у добрих справах, це означає, що вони є людьми певного типу, тими, для кого радість служити Богові та людям.

Ми не можемо перетворити себе самі; але Бог зробив усе, що потрібно для нашого спасіння: Христос помер за наші гріхи і воскрес із мертвих, Він створив Церкву, піднісся до Отця, послав нам Святого Духа. Ми покликані довіритися Богові, і тоді Він зробить нас благословенними. Він глибоко змінить наш характер і те, що ми з себе уявляємо. І тоді ми почуємо на Суді: «Прийдіть, благословенні».